З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Загальнодержавну програму реформування
і розвитку житлово-комунального господарства
на 2004-2010 роки
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :
1. Затвердити Загальнодержавну програму реформування і
розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки
(далі - Програма), що додається.
2. Кабінету Міністрів України:
при підготовці проектів законів України про Державний бюджет
України на відповідний рік передбачати видатки на адресне
фінансування заходів, передбачених Програмою;
протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом.
3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям,
органам місцевого самоврядування:
протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом
розробити та затвердити відповідно до завдань Програми регіональні
та місцеві програми (заходи) реформування і розвитку
житлово-комунального господарства;
під час розроблення та затвердження проектів місцевих
бюджетів передбачати у них необхідні кошти для забезпечення
виконання регіональних та місцевих програм (заходів).
4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 24 червня 2004 року
N 1869-IV
ЗАТВЕРДЖЕНО
Законом України
від 24 червня 2004 року N 1869-IV
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА
РЕФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО
ГОСПОДАРСТВА НА 2004-2010 РОКИ
I. Сучасний стан житлово-комунального господарства
Недосконалість системи управління житлово-комунальним
господарством України, зволікання з його реформуванням призвели до
того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в
ринкових умовах і надавати споживачам послуги належних рівня та
якості. На 1 січня 2004 року дебіторська заборгованість у галузі
становила 8,7 млрд. гривень, кредиторська - 8,6 млрд., з них
5,2 млрд. гривень - з оплати житлово-комунальних послуг
населенням. За підсумками роботи у 2003 році збитки підприємств
перевищили 1,1 млрд. гривень, що у 2,2 раза більше, ніж у
2002 році.
Кожен третій жилий будинок потребує капітального ремонту. В
аварійних та ветхих будинках проживає 202,4 тис. осіб, які
потребують відселення з наданням необхідного житла. Майже у
85 відсотків жилих будинків підвищеної поверховості (10 поверхів і
вище) система протипожежного захисту не працює або її технічне
обслуговування не здійснюється.
В аварійному стані перебувають майже третина
водопровідно-каналізаційних та теплових мереж, близько
30 відсотків теплопунктів, понад 15 відсотків мостів та
шляхопроводів.
Потребують заміни 82 відсотки рухомого складу міського
електричного транспорту та більше 35 відсотків трамвайних колій,
контактної та кабельної мереж, 70 відсотків автотранспорту у сфері
благоустрою, близько 40 відсотків насосного обладнання та котлів,
понад 20 тисяч ліфтів тощо.
Площа природного та техногенного підтоплення міських
територій становить близько 11 відсотків. Необхідно здійснити
терміновий ремонт або реконструкцію 50 відсотків захисних споруд
морського узбережжя. Не відповідають санітарним нормам
48 відсотків полігонів для твердих побутових відходів. У 2003 році
утворилося понад 2,5 тис. несанкціонованих сміттєзвалищ.
З кожним роком погіршується якість житлово-комунальних
послуг. Так, порушуються строки початку і закінчення опалювального
сезону, послуги з централізованого теплопостачання надаються з
відхиленням від нормативних вимог. У ряді міст взагалі відсутнє
централізоване постачання гарячої води, в окремих регіонах гаряча
вода подається лише в зимовий період.
Більш як половина міст з населенням понад 100 тис. чоловік
забезпечується питною водою не цілодобово, а за графіком. У деяких
областях зафіксовано випадки невідповідності проб питної води
вимогам державного стандарту за хімічними і бактеріологічними
показниками. Незадовільний технічний стан водопровідних мереж
призводить до вторинного забруднення питної води і загрози
виникнення інфекційних захворювань.
Зростають питомі витрати енергетичних ресурсів під час
виробництва і надання житлово-комунальних послуг, які у 2-3 рази
більші, ніж у країнах Європейського Союзу.
Законодавство у сфері житлово-комунального господарства
(особливо нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій
та органів місцевого самоврядування) не повністю відповідає
директивам Європейського Союзу та Європейській хартії місцевого
самоврядування, що не сприяє створенню привабливого інвестиційного
клімату.
Недосконалість системи соціального захисту населення у сфері
житлово-комунального господарства, неякісне надання
житлово-комунальних послуг, низький рівень поінформованості
населення, неузгодженість норм законодавства і відсутність у ньому
певних норм щодо регулювання взаємовідносин споживачів і
виробників/виконавців житлово-комунальних послуг зумовлює
зростання незадоволення серед населення.
II. Мета Програми та основні принципи державної
політики з реформування житлово-комунального
господарства
1. Мета Програми полягає у здійсненні державної політики з
реформування житлово-комунального господарства, підвищення
ефективності та надійності його функціонування, забезпечення
сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського
комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до
встановлених нормативів і національних стандартів.
2. Державна політика реформування житлово-комунального
господарства базується на таких основних принципах:
1) забезпечення сталого функціонування і динамічного розвитку
сфери житлово-комунального господарства;
2) удосконалення системи управління житлово-комунальним
господарством;
3) забезпечення доступу всіх верств населення до
житлово-комунальних послуг, які відповідають вимогам державних
стандартів;
4) запровадження державних соціальних стандартів (норм та
нормативів) у сфері житлово-комунального обслуговування;
5) стимулювання інвестиційної діяльності у сфері
житлово-комунального господарства;
6) забезпечення ефективного використання грошових, людських
та матеріальних ресурсів виробниками/виконавцями та споживачами
житлово-комунальних послуг;
7) пріоритетності інноваційного розвитку в життєзабезпеченні
населених пунктів, сприяння науково-технічному прогресу у сфері
житлово-комунального господарства;
8) гласності, громадського контролю та прозорості у прийнятті
рішень з питань житлово-комунального господарства органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно
до їх повноважень;
9) відповідальності органів місцевого самоврядування за
ефективне використання майна територіальної громади та
забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно
до державних соціальних стандартів;
10) створення однакових умов для всіх суб'єктів
підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального
господарства.
III. Основні напрями, завдання та заходи з виконання
Програми
1. Виконання Програми здійснюється за такими основними
напрямами:
1) організація ефективного управління у сфері виробництва і
надання житлово-комунальних послуг;
2) поглиблення демонополізації житлово-комунального
господарства, створення конкурентного середовища на ринку
житлово-комунальних послуг;
3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємств
житлово-комунального господарства;
4) технічне переоснащення житлово-комунального господарства,
наближення до вимог Європейського Союзу показників використання
енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво
житлово-комунальних послуг.
2. Виконання Програми потребує нормативно-правового та
науково-технічного забезпечення, реалізації центральними і
місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування Основних завдань центральних та місцевих органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо
реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку
житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки (додаток N 1
до Програми).
3. Нормативно-правове забезпечення виконання Програми
передбачає:
1) поетапне розроблення протягом 2004-2006 та 2007-2010 років
проектів нормативно-правових актів з питань регулювання відносин у
сфері житлово-комунального господарства;
2) проведення гармонізації національних стандартів та інших
нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального
господарства з директивами Європейського Союзу.
4. Науково-технічне забезпечення виконання Програми
передбачає:
1) проведення науково-технічних досліджень з питань
експлуатації та технічного обслуговування об'єктів
житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів,
захисту територій від шкідливої дії вод;
2) розроблення та впровадження новітніх технологій і
обладнання, спрямованих на технічне переоснащення підприємств
житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат
енергетичних і матеріальних ресурсів;
3) налагодження виробництва нових зразків комунальної техніки
та обладнання для потреб житлово-комунального господарства;
4) створення системи моніторингу стану житлово-комунального
господарства і його реформування, відповідних баз даних;
5) внесення змін до будівельних норм і правил для більш
активного використання науково-технічних досягнень та на їх базі
оновлення основних фондів підприємств житлово-комунального
господарства;
6) розроблення і реалізацію програм розвитку підприємств
житлово-комунального господарства;
7) утворення енергосервісних компаній у житлово-комунальному
господарстві;
8) розроблення і забезпечення виконання програм стимулювання
економного використання споживачами питної води і теплової
енергії;
9) створення Фонду муніципального розвитку України за участю
Міжнародного банку реконструкції та розвитку, цільових фондів
енергозбереження на підприємствах житлово-комунального
господарства, впровадження довгострокових проектів їх технічного
переоснащення на основі лізингу.
5. Щорічно місцеві органи виконавчої влади та органи
місцевого самоврядування розробляють відповідно до напрямів
Програми регіональні та місцеві програми (заходи) реформування і
розвитку житлово-комунального господарства.
IV. Етапи виконання Програми
1. Програма виконується у два етапи.
2. На першому етапі (2004-2006 роки) передбачається:
1) завершити розробку першочергових нормативно-правових актів
у сфері житлово-комунального господарства, які б сприяли
проведенню системних перетворень у галузі та визначали пріоритетні
напрями її розвитку;
2) реформувати систему управління житлово-комунальним
господарством, сформувати нові інституції управління житловим
фондом, що базуються на системі договірних відносин;
3) досягти покращання фінансово-економічного стану
підприємств житлово-комунального господарства, створити умови для
їх беззбиткової діяльності;
4) створити сприятливі умови для накопичення інвестиційних
ресурсів з метою технічного переоснащення підприємств
житлово-комунального господарства та розвитку комунальної
інфраструктури;
5) створити передумови для забезпечення населення
житлово-комунальними послугами належних рівня та якості відповідно
до національних стандартів;
6) забезпечити проведення постійних консультацій з
громадськістю з питань реалізації державної та регіональної
політики щодо реформування і розвитку житлово-комунального
господарства;
7) забезпечити поступове виведення з експлуатації аварійних
жилих будинків та відновлення аварійних об'єктів комунального
господарства за рахунок солідарного фінансування з державного та
місцевих бюджетів.
3. На другому етапі (2007-2010 роки) передбачається:
1) забезпечити населення житлово-комунальними послугами
високих рівня та якості відповідно до вимог національних
стандартів, гармонізованих з міжнародними або регіональними;
2) провести комплексну модернізацію та технічне переоснащення
підприємств житлово-комунального господарства з метою зменшення
ресурсоспоживання і дотримання екологічних нормативів та норм
протипожежного захисту;
3) забезпечити повне відшкодування підприємствам економічно
обґрунтованої вартості житлово-комунальних послуг;
4) зменшити регіональні диспропорції щодо якості та рівня
забезпечення населення житлово-комунальними послугами;
5) врахувати витрати на капітальний ремонт житлового фонду у
структурі тарифів плати за житло;
6) запровадити ефективну систему державного регулювання
діяльності суб'єктів природних монополій у сфері водо-,
теплопостачання та водовідведення;
7) наблизити необліковані втрати води і теплової енергії та
витрати енергоресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг
до рівня країн Європейського Союзу;
8) забезпечити облік води та теплової енергії в точках
розподілу та на вводах до багатоквартирних жилих будинків;
9) забезпечити запровадження та дотримання державних
соціальних стандартів (норм та нормативів) у сфері
житлово-комунального обслуговування населення.
V. Організаційне забезпечення виконання Програми
1. Функції сприяння взаємодії та забезпечення координації
роботи міністерств, інших центральних і місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ та організацій незалежно від форми власності, пов'язаної з
виконанням Програми, а також коригування передбачених нею Основних
завдань центральних та місцевих органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування щодо реалізації Загальнодержавної
програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства
на 2004-2010 роки відповідно до наявних фінансових і матеріальних
можливостей покладаються на Міжвідомчу комісію з реалізації
реформи житлово-комунального господарства, регіональні комісії з
реформування житлово-комунального господарства в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
2. Організацію виконання Програми здійснюють відповідно до
своїх повноважень:
1) на державному рівні - центральний орган виконавчої влади з
питань житлово-комунального господарства та інші центральні органи
виконавчої влади в межах своїх повноважень;
2) на регіональному рівні - Республіканський комітет з
житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим,
управління (головні управління) житлово-комунального господарства
місцевих держадміністрацій;
3) на місцевому рівні - структурні підрозділи/посадові особи
виконавчих органів міських, селищних, сільських рад.
3. Моніторинг реформування житлово-комунального господарства
здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
на основі системи індикаторів (показників). Перелік необхідних
індикаторів (показників) розробляється центральним органом
виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за
погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань
статистики.
4. Форми проведення державних статистичних спостережень за
станом реформування житлово-комунального господарства та
відповідні роз'яснення розробляє і затверджує центральний орган
виконавчої влади з питань статистики за погодженням з центральним
органом виконавчої влади з питань житлово-комунального
господарства. Центральний орган виконавчої влади з питань
статистики встановлює територіальним органам державної статистики
строки подання інформації за затвердженою формою та забезпечує її
узагальнення.
5. Результати моніторингу висвітлюються в засобах масової
інформації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
VI. Фінансове забезпечення
1. Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за
такими напрямами:
1) організація ефективного управління у сфері виробництва і
надання житлово-комунальних послуг;
2) поглиблення демонополізації житлово-комунального
господарства, створення конкурентного середовища на ринку
житлово-комунальних послуг;
3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємств
житлово-комунального господарства;
4) технічне переоснащення житлово-комунального господарства,
наближення до вимог Європейського Союзу показників використання
енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво
житлово-комунальних послуг.
2. Джерелами фінансування заходів Програми є:
1) кошти державного та місцевих бюджетів;
2) кошти підприємств житлово-комунального господарства
відповідно до програм їх розвитку, затверджених органами місцевого
самоврядування в порядку, встановленому законом;
3) гранти, кредити міжнародних організацій, благодійні
внески;
4) іноземні інвестиції та кошти фізичних і юридичних осіб, що
залучаються шляхом приватизації підприємств житлово-комунального
господарства, передачі об'єктів галузі в управління, оренду,
концесію;
5) кредити вітчизняних комерційних банків.
3. Орієнтовний обсяг фінансового забезпечення виконання
завдань Програми наведено в додатку N 2 до неї.
4. Обґрунтування необхідного обсягу асигнувань з державного
бюджету подається щороку разом з проектами Державної програми
економічного і соціального розвитку та Державного бюджету України
на відповідний рік центральним органом виконавчої влади з питань
житлово-комунального господарства, іншими виконавцями Програми в
установленому законодавством порядку.
VII. Контроль за виконанням Програми
1. Контроль за виконанням цієї Програми, а також регіональних
та місцевих програм здійснюють Міжвідомча комісія з реалізації
реформи житлово-комунального господарства, центральний орган
виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, інші
центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації, органи місцевого самоврядування в межах своєї
компетенції.
2. Громадський контроль за ходом реалізації Програми
здійснюється (за їх бажанням) представниками громадських
організацій, у статуті яких передбачено діяльність у сфері
житлово-комунального господарства.
3. Центральний орган виконавчої влади з питань
житлово-комунального господарства щороку подає Кабінету Міністрів
України інформацію про хід виконання завдань, визначених
Програмою.
4. Кабінет Міністрів України щороку, не пізніше 1 липня, на
підставі моніторингу подає Верховній Раді України звіт про стан
виконання Програми. У разі потреби за поданням центрального органу
виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства
Міжвідомча комісія з реалізації реформи житлово-комунального
господарства вносить пропозиції щодо коригування завдань Програми.
5. Контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих на
забезпечення виконання Програми, здійснюється в порядку,
встановленому бюджетним законодавством.
VIII. Очікувані результати
1. Виконання Програми дасть змогу:
1) забезпечити реалізацію державної політики щодо
регіонального розвитку, передусім у сфері житлово-комунального
господарства;
2) зменшити до рівня експлуатаційної безпеки знос основних
фондів у житлово-комунальному комплексі та витрати і втрати при
виробництві житлово-комунальних послуг;
3) забезпечити сталу та ефективну роботу підприємств
житлово-комунального господарства, підвищити рівень безпеки систем
життєзабезпечення населених пунктів;
4) поліпшити якість житлово-комунального обслуговування
населення;
5) досягти оптимального співвідношення у рівні доходів
населення і його витратах на оплату житлово-комунальних послуг;
6) створити прозорий механізм взаємодії органів виконавчої
влади, органів місцевого самоврядування, підприємств та
громадськості, спрямований на вирішення проблемних питань у сфері
житлово-комунального господарства.
